Щороку 10 липня Україна вшановує пам’ять медичних працівників, які загинули, виконуючи свій професійний обов’язок. Це день глибокої вдячності та скорботи за людьми, які до останнього подиху залишалися вірними своєму покликанню — рятувати життя.
Від початку повномасштабної війни українські медики працюють у надзвичайно складних і небезпечних умовах. Вони рятують поранених під обстрілами, надають допомогу в прифронтових районах, у лікарнях, мобільних медичних пунктах, евакуаційних бригадах, часто ризикуючи власним життям.
На жаль, війна забрала життя багатьох лікарів, медичних сестер, фельдшерів, бойових медиків, водіїв екстреної медичної допомоги та інших працівників сфери охорони здоров’я. Кожна така втрата — це не лише біль для рідних і колег, а й непоправна втрата для всієї медичної спільноти та країни.
Їхня самовідданість, професіоналізм, людяність і мужність назавжди залишаться прикладом найвищого служіння людям. Завдяки їхній праці були врятовані тисячі життів, а їхній подвиг назавжди закарбований у пам’яті українського народу.
У цей день висловлюємо щирі співчуття родинам, близьким, друзям і колегам загиблих медичних працівників. Ми розділяємо ваш біль і зберігаємо пам’ять про кожного, хто віддав найдорожче — власне життя — заради життя інших.
Схиляємо голови у глибокій пошані.
Вічна пам’ять і слава загиблим медикам України. Герої не вмирають.