КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Градизької селищної ради

БЕЗПЕЧНА КРОВ ДЛЯ ВСІХ

Щороку 14 червня країни всього світу відмічають Всесвітній день донора крові. Захід спрямований на висловлення подяки добровільним неоплачуваним донорам крові за їх життєво важливі дари, підвищення інформованості людей про необхідність регулярних пожертвувань крові для пацієнтів, які цього потребують.

До Всесвітнього дня донора крові в Україні розпочинається тиждень благодійної здачі крові #яДонор. До акції закликає МОЗ, Центр громадського здоров’я та організація ДонориА.

Аби привернути увагу суспільства до цієї події та популяризувати здачу крові достатньо стати донором крові та упродовж тижня опублікувати у соціальних мережах свої світлини з хештегом #яДонор.

Для тих, хто хоча б раз в своєму житті був донором крові, у соцмережі Facebook можна встановити тематичні фоторамки:

#яДонор (з краплиною крові) http://bit.ly/31nTYhu;

#яДонорка (з краплиною крові) http://bit.ly/2ZbbfZo;

#яДонор (просто напис) http://bit.ly/2EZrkKc;

#яДонорка (просто напис) http://bit.ly/2K5x3SP.

Переливання крові і продуктів крові дозволяє щорічно рятувати мільйони людських життів. Кров і продукти крові необхідні для належного лікування жінок, у яких вагітність або пологи ускладнилися розвитком кровотеч; дітей з важкою формою анемії; пацієнтів із захворюваннями крові та кісткового мозку, спадковими аномаліями гемоглобіну і імунодефіцитними станами; жертв травм, надзвичайних ситуацій, нещасть і аварій; а також пацієнтів, яким проводяться складні медичні та хірургічні втручання. Хоча потреба в переливанні крові та продуктів крові є загальною, існує помітна різниця між країнами і всередині них в рівні доступу до безпечної крові та продуктів крові. У багатьох країнах служби крові стикаються з проблемами в забезпеченні достатніх запасів якісної і безпечної крові та продуктів крові.

У травні 2005 р під час п’ятдесят восьмої сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я міністри охорони здоров’я з усього світу одноголосно заявили про готовність підтримувати добровільне донорство крові та про свою прихильність цій задачі. У резолюції WHA58.13 вони постановили заснувати Всесвітній день донора крові та його проведення 14 червня кожного року . У цьому році темою кампанії стали донорство крові та забезпечення загального доступу до безпечного переливання крові в якості складової частини загального охоплення послугами охорони здоров’я. Пройде вона під девізом «Безпечна кров для всіх», щоб підвищити усвідомлення загальної потреби в наявності безпечної крові для надання медичної допомоги, а також щоб підкреслити, що добровільне донорство крові має вирішальне значення для досягнення загального охоплення послугами охорони здоров’я. Тема кампанії містить наполегливий заклик до того, щоб все більша кількість людей у всьому світі ставали донорами і регулярно здавали кров, оскільки це є запорукою забезпечення стабільних національних поставок крові в достатньому обсязі для всіх пацієнтів, яким показано переливання крові.

Кампанія цього року ставить перед собою наступні цілі:

• привітати і подякувати донорам крові і закликати тих, хто ще на здавав свою кров, стати донорами крові;
• привернути увагу до необхідності забезпечити орієнтоване на результат цілорічне донорство крові для підтримки належних запасів крові і досягнення загального і своєчасного доступу до безпечного переливання крові;
• загострити увагу на тому, що охорона здоров’я донорів і якість обслуговування донорів є найважливішими факторами зміцнення їх прихильність і готовність регулярно здавати кров;
• продемонструвати необхідність забезпечення загального доступу до безпечного переливання крові і провести інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо значення безпечного переливання крові для надання ефективних послуг охорони здоров’я і досягнення загального охоплення послугами охорони здоров’я;
• заручитися підтримкою з боку урядів і партнерів з розвитку на національному, регіональному та глобальному рівнях з тим, щоб забезпечити вкладення коштів в національні програми по крові, зміцнити їх і забезпечити їх стабільність.

Щорічно в світі збирається близько 117,4 мільйона донаций крові. 42% з них припадає на країни з високим рівнем доходу, де проживає 16% населення світу.

Між країнами з низьким і високим рівнем доходу є значна різниця в рівні доступу до безпечної крові. Показник донорства цільної крові є індикатором загальної наявності крові в країні. Середній показник донорства крові в країнах з високим рівнем доходу становить 32,6 донації на 1000 осіб, в країнах із середньо-високим рівнем доходів – 14,9 донацій на 1000 осіб, в країнах з середньо-низьким рівнем доходів – 8,1 донація на 1000 чоловік і 4,4 донації на 1000 чоловік в країнах з низьким рівнем доходу.

За даними ВООЗ, майже кожен четвертий житель планети бодай один раз впродовж життя потребує застосування компонентів крові. Українці в цьому плані не є винятком, особливо якщо врахувати рівень захворюваності населення, вітчизняну статистику ДТП та нинішні події на Сході.

Уявлення про те, що «переливання крові» потрібне тільки в ургентних ситуаціях, застаріли. На сьогодні компоненти крові (а їх кілька десятків найменувань) застосовують для лікування цілого спектра захворювань, зокрема й хронічних. Тому згідно з нормативами ВООЗ запаси донорської крові в кожній державі мають формуватися з розрахунку 33 донації на 1000 населення – в Україні ж цей показник не досягає й 12.

Для країни, що прагне в Європу, як і взагалі для цивілізованої держави, така ситуація є неприпустимою. Тому на виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС щодо зобов’язання розвивати співробітництво в галузі охорони здоров’я Уряд України своїм розпорядженням від 20.02.2019 р. №120-р схвалив Стратегію розвитку національної системи крові на період до 2022 року та затвердив план заходів щодо її реалізації.

Основна мета реалізації Стратегії – забезпечення рівноправного та своєчасного доступу пацієнтів до якісних та безпечних компонентів донорської крові у достатній кількості. До 2022 року запрацюють нові механізми фінансування й управління, що відповідають загальним принципам трансформації усієї системи охорони здоров’я. Завдяки втіленню Стратегії будуть впроваджені європейські стандарти та практики діяльності системи крові, адже ці зміни запроваджуються, в тому числі, в рамках наближення України до ЄС.

Нові підходи базуються на принципах безпечності, доступності, підзвітності, інноваційності та фінансової ефективності.

Втілення Стратегії дозволить вирішити наявні проблеми сфери. Наприклад, відповідно до рекомендацій ВООЗ, кількість донацій донорської крові на рік має бути не менше 1 млн. 386 тис. В Україні за 2017 рік ця кількість становить лише 581 тис. донацій, тобто була в 2.5 рази меншою. Але попри дефіцит донорської крові та її компонентів щороку значні обсяги крові та її препаратів утилізується через закінчення термінів придатності. Головна причина такої ситуації – відсутність координації між регіонами: у той час, коли одна область може мати надлишок доз еритроцитів, плазми та тромбоцитів, в іншій цих компонентів може катастрофічно не вистачати. Зміна системи та підходів до формування потреби дозволить уникнути такої ситуації у майбутньому.

Основним завданням документу є створення трирівневої системи крові: на національному, регіональному та госпітальному рівнях. Так, на національному рівні вперше планується створити Трансфузіологічний центр, що здійснюватиме функцію управління та координації системи крові та моніторингу її функціонування. На регіональному рівні центри крові будуть централізовано заготовляти, тестувати, переробляти, зберігати та розподіляти донорську кров та її компоненти. А відділення трансфузіології мають трансформуватись в лікарняні банки крові у складі закладів охорони здоров’я (госпітальний рівень).

Незадовільне фінансування протягом десятиліть призвело до зношеності основних фондів у системі крові, що призводить до тривалого використання застарілих технологій заготівлі донорської крові та її компонентів, їх переробки, тестування, зберігання та розподілу. Стратегія розвитку системи крові передбачає перегляд шляхів фінансування, що допоможе розв’язати ці проблеми.

Окрім того, введення системного підходу до управління системою крові на національному рівні поліпшить стан інфекційної та імунологічної безпеки та скоротить ризики інфікування крові на різних етапах її заготівлі та використання.

Розвиток системи крові в Україні базуватиметься на безоплатному добровільному донорстві крові, як це відбувається у всіх розвинених країнах світу і зокрема в Європейському Союзі. Стратегія включає проведення загальнонаціональних інформаційно-просвітницьких кампаній для популяризації добровільного безоплатного донорства крові.

В Україні існує приблизно 450 закладів, які заготовляють, перероблюють і тестують компоненти крові. Це обласні й міські заклади (центри чи станції переливання кров) і відділення трансфузіології лікарень різного рівня та відомчого підпорядкування. Однак такий величезний перелік закладів насправді не гарантує ані доступності, ані якості компонентів крові. У 2013 році з приходом в Україну Американського міжнародного альянсу охорони здоров’я почали оцінювати якість роботи станцій переливання крові. Експерти дійшли висновку: згадані проблеми передусім виникли через відсутність належної організації системи якості й управління запасами, а не лише через недостатнє фінансування системи. Фінансування важливе, адже системі потрібне нове обладнання, кошти на навчання персоналу, однак передусім необхідно змінити її структуру. Тоді вона зможе раціонально використовувати кошти й ефективно працювати. Також потрібно змінити парадигму її діяльності, звільнивши підрозділи від виконання не властивих їм функцій. Наприклад, лікарні не повинні заготовляти кров чи виготовляти її компоненти, їх завдання – ефективно використовувати такі компоненти в процесі лікування. Так прийнято в усьому світі: лікарня відповідає за безпеку реципієнтів і належне застосування компонентів крові.

Стратегія розвитку національної системи крові чітко прописує, що й на якому рівні відбуватиметься: хто видаватиме ліцензію центрам крові, як фінансуватиметься система, хто контролюватиме її діяльність, здійснюватиме методичне керівництво і головне – хто відповідатиме за ці напрямки роботи. Надалі МОЗ України видаватиме ліцензію центрам крові й інспектуватиме якість, Центр громадського здоров’я координуватиме роботу всієї системи, НСЗУ оплачуватиме медичні послуги, складовою яких буде й вартість компонентів крові. На сьогодні функції трансфузіологічного центру вже виконує відділ безпеки крові та донорства Центу громадського здоров’я, що займається моніторингом програм, методичним керівництвом, управлінням національною системою крові.

Найперша запорука високої якості компонентів крові – здоровий донор, адже жодна тест-система і жодний метод не дають стовідсоткової гарантії виявлення збудника інфекції в крові. Тому потрібно повністю переходити на регулярне та безоплатне добровільне донорство, яке і формує свідоме ставлення до цієї благородної місії. На жаль, в Україні сьогодні 70% донорів – «разові», тобто в нас поширене родинне, або так зване стихійне, донорство, коли людина відгукується на чужу біду, здає кров і більше до цього не повертається. Це породжує багато ризиків, зокрема й через те, що деякі люди просто не знають про наявність у них трансфузійно – трансмісивних інфекцій або ж приховують це. У безоплатних донорів – інша мотивація, ніж у платних, тому вони відповідальніше ставляться до здачі крові.

Існує три типи донорів крові:

• добровільні, які здають кров безоплатно;
• сімейні / замісні;
• платні.

Відповідні і надійні запаси безпечної крові можуть бути забезпечені на стійкій основі регулярного, добровільного, безоплатного донорства крові. Такі донори є також найбезпечнішою групою донорів, оскільки серед них відзначається найнижчий рівень інфекцій що передаються через кров. Резолюція Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я WHA63.12 закликає всі держави-члени розвивати національні системи забезпечення крові на основі добровільного безоплатного донорства крові та працювати над досягненням мети по самозабезпеченості.

ХТО МОЖЕ БУТИ ДОНОРОМ І ЯКІ Є ПРОТИПОКАЗАННЯ

Донором може бути кожен дієздатний українець віком від 18 років. Вага має бути не менше 50 кг – інакше забір крові може бути небезпечним для здоров’я людини.

Щоби стати донором, необхідно пройти відповідне медичне обстеження у медзакладі перед здачею крові і не повинно бути протипоказань, визначених МОЗ України.

Абсолютні протипоказання для донорства крові та її компонентів

Незалежно від давності захворювання та результатів лікування, донорами крові не можуть бути з наступними протипоказаннями:

ІНФЕКЦІЙНІ ТА ПАРАЗИТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

СНІД, носійство ВІЛ-інфекції, сифіліс вроджений або набутий, вірусні гепатити, позитивний результат дослідження на маркери вірусних гепатитів, усі форми туберкульозу, бруцельоз, сипний тиф, туляремія, лепра, хвороба Крейтцфельдта-Якоба, ехінококкоз, токсоплазмоз, філяріатоз, ришта, лейшманіоз.

СОМАТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

• злоякісні новотвори, хвороби крові, органічні захворювання центральної нервової системи, повна відсутність слуху і (або) мови, психічні захворювання, наркоманія, алкоголізм, серцево-судинні захворювання (гіпертонічна хвороба П-Ш ст., ішемічна хвороба серця, атеросклероз, аритмії, тромбофлебіт, вади серця);
• хвороби органів дихання (бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба, емфізема легень, обструктивний бронхіт, пневмосклероз);
• хвороби органів травлення (ахілічний гастрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцатіпалої кишки);
• захворювання печінки і жовчних шляхів (хронічні захворювання печінки, у тому числі токсичної природи і неясної етіології, калькульозний холецистит, цироз печінки);
• захворювання нирок (дифузні і вогнищеві ураження нірок, сечокам’яна хвороба);
• захворювання сполученої тканини, променева хвороба, хвороби ендокринної системи, хвороби лор-органів (озена, інші гострі і хронічні важкі гнійно-запальні захворювання), очні хвороби (висока міопія – 5 діоптрій і більше, трахома, повна сліпота, залишкові явища увеїту);
• захворювання шкіри (псоріаз, еритродермія, екзема, червоний вовчак, пухирчасті дерматози, розповсюдженні грибкові та гнійничкова поразки);
• остеомієліт, оперативні втручання з приводу ампутації або резекції органа і трансплантації органів та тканин.

Тимчасові протипоказання для донорства крові та її компонентів

Якщо у людини є захворювання, які не увійшли у цей перелік, необхідно повідомити про це лікарю – питання про допуск до донорства вирішує лікар закладу переливання крові або відповідний фахівець. Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволяється лише за умови, що здоров’ю донора не буде заподіяно шкоди.